Тюремні часи Золочівського замку

У Великому палаці з 30-х років 19 ст. було облаштовано тюремні камери розраховані на 194 людини. 611 людей похованих у спільній могилі, замордованих більшовиками 1939, -1941 рр. А на початку 70-х років ХІХ століття він був суцільною руїною. На той час замок уже належав державі, тоді австрійській, до складу якої входили наші землі. Місцеві жителі вночі возами під’їжджали під замкові мури і розбирали їх для будівельних потреб. Мером Золочева у той час був пан Позняк. Він дуже переживав за стан замку і звернувся до уряду з проханням врятувати замок, запропонувавши зробити тут в’язницю. З тих часів і до 1954 року у замку містилася тюрма. Надійні замкові мури ховали від людських очей все що відбувалося у в’язниці. Шляхетську садибу, королівську резиденцію – Великий палац перетворили у камерний корпус, повністю перебудувавши все всередині палацу. У Китайському палаці зробили каплицю для в’язнів, пральню і лазню. На куполі над каплицею поставили хрест.