Віталій Волошин і мім

Те, що примушує нас зупинитись посеред течії буденності, повірити в утопію – у місце якого насправді немає... Ми тимчасові і саме такі хвилини занурення у своє затаєне Я, по при яке ти просто не дозволиш собі пройти мимо, відкривають сокровенну вулицю Добра, дорогу, якою йдеш паралельно з існуючою – Миру. Тоді зникають маски, зникають трофеї і срібна копійка Іуди стає коштовним усвідомленням себе у світі і світу в собі. Зупиніться, огляніться, як осінній Виноградів занурився в спокій та рівновагу. Навколо