Вводимо мʼяч з ауту. Юніор 17 в роботі.

Вводимо мʼяч з ауту. Юніор 17 в роботі. МИ БОЯЛИСЯ ЛИШЕ МАМУ, БО ВБ’Є Іду сьогодні додому із тренування. І бачу в одній із вуличок величезне дерево з шовковицею. Гілки прямі до землі, а на них стиглі, аж падають від найменшого вітерця ягоди. Ну, я ж не витримала. Прилаштувалася, стою гілки об’їдаю. І тут йде повз добропорядна американська матрона зі своїм чадом. Дитина на мене подивилася і сама потяглася до гілок. Мати як зашипить: «Девід, ти збожеволів?? Вони ж брудні, зараз ми підемо в магазин, я тобі куплю, ми вдома помиємо і ти з’їси. Ніколи, чуєш, ніколи не роби, як ця тітка. Це ж мікроби, вони можуть тебе вбити! Дитина зітхнула і з жалем подивилася на тітку, яку за версією мами, страшні мікроби вже мали відтягнути за ногу в яр і там дожерти. А тітка застигла, з ротом, набитим ягодами та листям. І промайнуло в мене перед очима моє дитинство. Прокидаєшся, схопила хліб, ковбасу, ніж. Мама кричить: «поріжеш-уб’ю». Херачиш собі по пальцю. З рукою за спиною, бочком, по стінці, вибираєшся на вулицю. Пучка бовтається на волосині. Приклеюєш її клеєм ПВА, зверху подорожник. Головне, щоб мати не впізнала. Бо приб’є. На вулиці Тузік. Жреш бутерброд на двох із ним. Кусь він, кусь ти, по-братськи. Бутерброд падає. За законом підлості ковбасою вниз. Але ж у нас у дитинстві був ще закон «швидко підняте не вважається таким, що впало». Обтрушуєш ковбасу, продовжуєш трапезу з Тузиком. Поскакала до своїх дружбанів. Грали у війну. Тебе підбили з рогатки. Раз 15. Ну, живуча виявилася. Сидиш, обліпилася подорожником. Зробили із гуми тарзанку. Ти найлегша, тебе запулили далі за всіх. Приземляєшся обличчям об лаву. Ломаєш носа, розбиваєш губи, надщерблюєш зуб. Кров хлеще фонтаном. Пихаєш у ніздрі подорожник. Головне, щоб мати не впізнала. Вб’є. Зробили дідові з братом Максимом «стелю». Це коли людина спить, ти натягуєш над ним простирадло і репетуєш «стеля падає!». Сиділи три дні на липі. Намагалися їсти кору. Дід ходив унизу з палицею, бубнів «ех, дробовик би добрий зараз». Погнали на ставок. По троє на одному велосипеді. Комусь ногу ланцюгом затиснуло, хтось через кермо перекинувся. До місця призначення дісталися не всі. Бойові втрати. Дорогою нап@здили огірків, помідор та кавунів з колгоспного поля. Головне, вдома на городі кожен має свої кавуни. Але ж трофейні смачніші. На ставку херачиш кавун об коліно. Жреш без ножа та виделки. Сидиш задоволений, липкий, весь у кавуновому насінні. Мухи у тебе на потилиці кавуновий сік облизують. Посперечалася з пацанами, що перепливеш ставок. Ну хулі, ти ж уже три дні як плаваєш! Врятував чоловік на човні. Сидиш, відпльовуєш мул та жаб, молишся, щоб мамі не сказали. Мама втопить нахер. Обсохли, зварганили багаття. Напуляли туди патронів. Поховалися в яру. Після «обстрілу» виповзли пластунською, тобто пузом по землі. Ну а хулі, ворог не дрімає, дупу піднімеш - завалять. Накидали картоплі в багаття. Зжерли разом із шкіркою та головешками. Вночі пішли обносити сусідську черешню. Сусід спустив собаку. Собака погриз дупи та п’яти. Знову ж, привіт, подорожник, давно не бачилися, Бабуся гнала додому і лупила палицею по хребту. Ти думала - фіг з ним, мамі тільки не кажи. Мама приб’є. Коротше, нам у дитинстві ніякі мікроби були не страшні. Це мікроби нас боялися. А ми боялися лише маму. Бо мама приб’є ) СТРАТЕГІЯ ОЦІНКИ У навчальному процесі стратегії заохочення та покарання тренером спортсмена найчастіше можна розділити на дві основні: позитивні, такі як похвала (“молодець“, “правильно“) або негативні, такі як осуд (“погано“, “ти дурний/розсіяний/неуважний“) ). Це стратегія оцінки. І якщо у разі похвали це викликає позитивні емоції в учня, а отже, прийнятно. То у разі засудження така стратегія викликає негативні емоції і не дає вихованцю можливості внести зміни до діяльності, т.я. у повідомленні тренера немає способу вирішення ситуації, що склалася. Якщо негативну стратегію замінити інформацію про спосіб дії, то у цьому випадку не постраждає самооцінка учня, оскільки критика тренера буде спрямована на дію, а не на особистість.