Nieskończona, najśliczniejsza
Музика: М. Мьодушевського
≪Śpiewnik kościelny≫
Текст: XVIII ст.
Переклад з польської: Анатолій Оліх
Виконує: Парафія Матері Божої з гори Кармель, Томашпіль, Вінницька обл.
1. Нескінченна, незбагненна, Христе, любове,
Справжня втіхо і кринице ласки чудова!
Сонце, місяць, всі світила / І святі небесні сили
Твою велич вихваляють, / З дива вклякають.
2. О лілíє, квіте любий, гожий ружаний,
Пречудовий, любовидий цвіте духмяний!
О Ісусе, понад Тебе / На землі і в вишнім небі
Нема кращого нічого / Для серця мого.
3. О душі моєї, Христе, справжнє кохання,
Мій Володарю і Царю, серця жадання!
Ти над золото цінніший / І від меду солодкіший,
О предивна прохолодо, / Живлюща водо.
4. О, які тяжкі страждання і біль безмірний
Зносив Ти заради мене, Христе покірний!
Які витерпів знущання / І жорстоке бичування,
Весь опльований, побитий, / На хрест прибитий.
5. Твої рани пресвятії палко цілую
І солодкість незбагненну у серці чую,
В них занурюю я душу / І у тім зізнатись мушу,
Що є раєм Твої рани, / Христе коханий.
6. Джерело святе із Серця Твого спливає,
Яке бруд з душі людської всякий змиває:
Навіть сажа найчорніша / Стане понад сніг біліша,
Як її омиє чиста / Кров Твоя, Христе.
7. Твої рани – благодатей всяких скарбниця,
Нескінченної любові вічна криниця,
Вони кригу розтопляють / І каміння сокрушають,
Кожне серце зігрівають / І утішають.
8. О Ісусе, Ти розрада тих, хто страждає,
Христе любий, Ти надія тих, хто вмирає.
Ти – дорога до спасіння, / Осолода у терпіннях,
Бог могутній і великий, / Слався навіки!
9. Тебе прагнути всім серцем не перестану,
Доки Тебе всього, Христе, я не дістану;
Серце так Тебе жадає, / Тож зостанься в нім, благаю,
О мій скарбе найцінніший / І наймиліший.
10. Так, як лань, мисливцем гнана, прудко втікає,
Біля водного потоку сховку шукає,
Так душа моя нужденна / Просить захисту, стражденна:
Вбережи її від згуби, / Ісусе любий.
11. Ось приношу Тобі, Христе, щирі зітхання,
Біля ніг Твоїх складаю смирні благання:
При конанні духа мого / Ти прийми до Серця свого,
Відпусти йому провини, / Спасе єдиний.
12. Зволь мені, слузі своєму, милість явити
Та у Царство своє в небі браму відкрити,
І яви свій лик жаданий, / О Ісусе мій коханий,
Щоб я міг на нього зріти, / Вічно радіти.