Я хочу... Вірші Сергія Семенова. Читає автор.

Колись в якомусь документальному фільмі я бачив як десь на півночі Сибіру голодний вовк, з боків якого стирчали вже ребра, ріжучи льодяними уламками ясна і губи вигризав з льоду шматки мертвої плоті якоїсь тварини. Дивитись гидко як крізь хтиві спазми, Сп’янівши від моральних нечистот, Сволота б’ється у публічному оргазмі Від згвалтування всіх людських чеснот! І як крізь гній глумливої усмі́шки, З натхненням дулі крутить всій землі Стара нікчема яку лижуть москалі, Холуйським кодлом ставши навколі́шки. Чи дочекаюсь я колись того що хочу?- Не маю змоги для прискорення подій. Та відчуваю тільки як клокоче Від люті полум’я мох недобрих мрій! Я хочу щоб москва навіки зникла! І хліб насущний із промерзлої землі, До кро́ві на губах, виламуючи ікла, Довбали все життя прокляті москалі!