Ярослав Годований. «Катую себе знов, щораз...» (2012). Читає Ярослав Годований

* * * Катую себе знов, щораз: В житті моєму чорні плями, За котрі соромно: без тями Жазі отруйній віддававсь. І не втишайте, знаю – так! – Людей багато в цьому стані. Все молодь, мабуть, люди рані, – Цілком раби своїх розваг. Але мені від того що? Тепліше або холодніше? Мій хрест – лиш мій тягар. А більше Бог не спитає ні про що. 9–10 липня 2012 р. Дословный перевод на русский. * * * Мучаю себя вновь, каждый раз: В жизни моей черные пятна, За которые стыдно: без осознания Страсти ядовитой отдавался. И не утешайте, знаю – да! – Людей много в таком состоянии. Всё молодежь, видимо, люди утра, – Полностью рабы своих развлечений. Но мне от того что? Теплее или холоднее? Мой крест – лишь моё бремя. А больше Бог не спросит ни о чём. 9–10 июля 2012 г. Языком поэзии и песни Ярослав Годованый Украинская поэзия Годованый Литературное Колпашево Литературный Томск Катую себе знов щораз Украинская постсоветская поэзия Философская лирика Стихи 2010 годов В помощь учителю Школьная программа В помощь школьнику Уроки литературы Мовою поезії та пісні Ярослав Годований Українська поезія Літературне Колпашево Літературний Томськ Годований Українська післярадянська поезія Філософська лірика Вірші 2010 років