Ярослав Гнатюк - Та не жур мене моя мати

українська народна пісня в обробці Миколи Лисенка Та не жур мене, моя мати, Бо я й сам журюся, Ой як вийду за ворота, Од вітру валюся. Ой осідлаю коняченька, Коня вороного, Нехай несе в чисте поле Мене, молодого. В чистім полі тирся шумить, Катран зеленіє. В чистім полі своя воля, Що й серце німіє. Ой зійду я на могилу - Гляну-подивлюся, Як згадаю про ту волю, То й знов зажурюся. Про ту волю козацькую, Що була, минула, Тепер вона, як дитина, В повитку заснула... Чи довго ще буде спати? Нема тих, що бу