КОРОЛЬ АРТУР НАШ? Лекція історика Олександра Палія

Якщо Вам подобаються мої відео або книги, Ви можете це підтримати: Моя книга “Історія України“ англійською мовою в кіндл-форматі - “...Минає сто років, як у Британії існує гіптеза про те, що легендарний король Артур або його сарматські предки - родом з України. Колись я переказав цю версію у себе на Фейсбуці, то російська агенція ІТАР-ТАСС так перебрехала мої слова, викладені у Фейсбуці, що правдиве у повідомленні цієї агенції лишилося тільки ім’я - короля Артура і моє. ЖОДНГО мого слова журналісти правдиво не передали, а всі до єдиного перебрехали. Цю брехню і зараз можна знайти в інтернеті і порівняти з моїм справжнім дописом (). Я підозрюю, що в російських “ЗМІ“ за чимбезглуздішу брехню існують спеціальні премії. Це така технологія кемлівської брехні - абсурдизація всього. Але повернемося до пошуку правди. Аргументи прихильників сарматської теорії такі. По-перше, римляни справді наприкінці 2 ст. н.е. поселили в Британії 5500 сарматських найманців-кіннотників для захисту північного валу. Ще й у 5 столітті н.е. в Битанії лишався якийсь “сарматський“ підрозділ, щоправда, не відомо, чи він таким просто за назвою, як це часто було заведено у римлян, чи там справді служили сармати. У Британії знайдено поховальні камені сарматських тяжких кіннотників 2-4 століття, зокрема в Честері (Британія). Вони дуже схожі на ті, які збережено з артефактів Боспорського царства на території України. По-друге, легендарний Артур з його лицарями - тяжкі воїни кіннотники, типові для сарматів так звані “катафрактарії“, і нетипові для місцевого кельтського населення). По-третє, легенда з мечем “Ескалібуром“, який треба витягти з каменя щоб стати королем, аж занадто сарматська за мотивами. У сарматів, як і в скіфів, існував культ меча, культові мечі на вершечку жертовників. Ну й, на додачу, місцеві філологи познаходили в Британії кілька власних назв місцевостей, можливо, сарматського походження, а в сюжетах циклу легенд про короля Артура - перетини з пізньосарматським (аланським) епосом нартів. Слід відзначити, що зафіксоване в письмових джерелах число сарматських найманців - дуже чимале як для острова. Головна проблема цієї теорії - хронологнічна. Король Артур, за даними середньовічних повідомлень, очолював бритів значно пізніше - у битві біля гори Бадон, яка сталася десь між 500 і 520 роками. Крім того, нартський епос аланів, хоча є, імовірно, досить давнім, записаний лише у 19 столітті...“
Back to Top