Сину, рідний сину! Повернись!!!

Степ широкий простеливсь, ген до небокраю Поміж трав посохлих вітер гірко завиває Сонце випалило степ, ні води краплини По степу юнак іде в латаній свитині Сонце випалило степ, ні води краплини По степу юнак іде в латаній свитині Доле ж моя, доле, що мені діяти? Як прийти до батька в дім? Що йому сказати? Доле ж моя, доле, розстелися степом Хто ж мене такого знов, додому прийме? Лишив батька, лишив дім, лишив рідну неньку Поміняв на гірку воду матінку стареньку “Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину?“ І рознісся степом крик блудної дитини “Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину?“ І рознісся степом крик блудної дитини Доле ж моя, доле, що мені діяти? Як прийти до батька в дім? Що йому сказати? Доле ж моя, доле, розстелися степом Хто ж мене такого знов, додому прийме? Скільки горя, скільки сліз зазнав на чужині Прости, батьку, тяжкий гріх ти своїй дитині Серце кров’ю облилось у старого батька