Артем Лоік - Звикаємо?

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 5457 0825 0429 2538 Приват Текст: А ми тут помаленьку звикаємо, збір на карту? А ми позіхаємо… Нехай орків, бухі, в позі хаємо, якось так, а як ви там, гуркоче? А ми тут помаленьку здихаємо! Перший сніг у землі зустрічаємо! І чекаємо карту, чекаємо вас, та я бачу ніхто з вас не хоче! Нє, ну ми тут бамбук і не куримо! Як-не-як помаленьку міркуємо. Не усім же стріляти у куряві, ми на фронті культурному днями! Бачу, всі швидко стали культурними, тільки тут, у окопах, всі дурні ми. Пісні пишуть, та їдем в їх тур не ми, а снаряди, підписані нами! Брате, чуєш чого ти завівся тут? Я б хоч зараз, та треба на іспити! Поступив в цьому році, у тридцять три! Знаєш, вчитись ніколи не пізно! А у нас тут бої більше місяця, у окопі проходимо іспити на предмет чи людина ти в принципі. От би хтось написав про це пісню! Нє, ну чесно, потрібно корисними бути, брате, бо чуєш немислимо у тилу просидіти під мисками! Чув, сьогодні футбол, грає збірна!? Нє, ну чесно оце б була пісня вам! Ти правий, твоя думка не пліснява, тільки ми тут, військові, не мислимо. Що ти кажеш, відправив на збір нам? Та ми тут помаленьку звикаємо, збір на карту? А ми позіхаємо… Нехай орків, бухі, в позі хаємо, якось так, а як ви там, гуркоче? А ми тут помаленьку здихаємо! Перший сніг у землі зустрічаємо! І чекаємо карту, чекаємо вас, та я бачу ніхто з вас не хоче! Брате, чуєш, а можеш уважити, коли наступний раз будеш їбашити, підписати снаряд їм по-нашому, від братви передати привіт! Брате, чуєш, а можеш уважити, щоби я більше не міг тебе бачити? Рік пройшов всього, та блядь неначе ми різні люди із різних орбіт! І ми всі помаленьку звикаємо, збір на карту? А ми позіхаємо… Нехай орків, бухі, в позі хаємо, якось так, а як ви там, гуркоче? А ми тут помаленьку здихаємо! Перший сніг у землі зустрічаємо! І чекаємо карту, чекаємо вас, та я бачу ніхто з вас не хоче!