Час Героїв. Повстанці

Подивіться в їх очі. Ці чоловіки йдуть у повстанці. Не «якщо почнеться», а «коли почнеться». Рішення не спонтанне. Зважували. Готуються серйозно. Їх багато? Посміхаються -- багато. Колишній спецназівець й дитячий тренер, 19-річний спортсмен і бувалий журналіст, керівник підприємства і студент. І всі ті, хто за кадром, і хто невдовзі стане бойовим побратимом. Рішучі. Безсумнівні. Відсторонені. Погляди холодять душу. «Військова спеціальність? Знищення вогневих точок противника у горах», - це найстарший. «Цінностей не так багато в житті. Дім, родина, країна. Більше немає за що гинути», - це наймолодший. Приїхав з-за кордону на Батьківщину, коли почалось. Чи готові убити людину? «Щиро сподіваюсь, що цього робити не доведеться... але так, я умію стріляти», - каже один. Чи уявляють як це? «Чудово уявляю. Не уявляю тільки, як буду з цим жити» - сумно посміхається інший. Стара фортеця. Мокрий сніг і вітер. Загін повстанців, попрощавшись, зникає у сутінках. Хто зможе забути цю ранню весну?