Субєкти міжнародного права не автор

Суб’єкти міжнародного права Суб’єкт міжнародного права - це той, хто бере участь в міжнародних відносинах і змінює міжнародну реальність. Питання суб’єкта міжнародного права - це питання влади та волі, питання про те, хто цими якостями володіє. Зрозуміти хто такий суб’єкт міжнародного права означає почати орієнтуватися в міжнародних відносинах, у чому і полягає завдання цієї лекції. Теорії щодо кількості суб’єктів міжнародного права. Державна теорія стверджує, що суб’єкт міжнародного права на сьогодні один - це держава. Все решта - це квазі-суб’єкти, тобто, якщо вони і можуть брати участь в міжнародних відносинах, то виключно з дозволу держави. Полісуб’єктна теорія ґрунтується на презумпції різноманітності суб’єктів міжнародного права і здійснює їх класифікацію. Виділено наступні види суб’єктів міжнародного права: нація, держава, державоподібні утворення, нації і народи, які боряться за самовизначення, міжнародні організації та індивід. Держава як суб’єкт міжнародного права. Держава - це предмет (модель) ідеального світу, тобто він існує лише в свідомості людей. Ніколо Макіавеллі доволі недавно ввів в обіг термін «держава», однак зміст цього поняття продовжує трансформуватися. Те, що ще сто років тому називали «державою» зовсім не схоже на ту конструкцію, яку ми бачимо зараз. З позиції міжнародного права ознаками держави, які дозволяють виокремити це утворення з ряду інших є: територія, населення, суверенітет. Суверенітет - це здатність держави здійснювати свою владу стосовно свого населення на своїй території. Проблеми міжнародної правосуб’єктності держави. Виділяють три ключові проблеми держав у міжнародному праві: рівність держав, юрисдикція, класифікації держав. Принцип par in parem non habet imperium - «рівний над рівним не має влади» співіснує з фактичним поділом держав на цивілізовані і нецивілізовані, великі і малі і т.п.. Це протиріччя є проблемою для міжнародного співіснування держав. Принцип невтручання у внутрішні справи держав межує з таким явищем як «юстиція без кордонів» і суперечить йому. З одного боку, в держави є юрисдикція над своєю територією, з іншого ж - держава весь час намагається поширити свою владу за межі своїх кордонів. Проблеми виникають і через особливості міжнародної правосуб’єктності унітарної, федеративної і конфедеративної держави. Йдеться про можливу міжнародну правосуб’єктність суб’єктів федерації і конфедерації. Державоподібне утворення. Ці суб’єкти іноді принизливо називають карликовими, але вони, незважаючи на свої невеликі розміри, є більш відомими й існують довше ніж більшість великих держав. З позиції міжнародного права, розглядати державоподібні утворення - доволі корисно. Це дозволяє точно виділити ознаки основних суб’єктів - держав. Ознаки державоподібного утворення: невелика територія, невелике населення - і як результат перерахованих ознак - обмежений суверенітет. Обмежений суверенітет проявляється, наприклад, в тому, що цей суб’єкт може перебувати під протекторатом якої-небудь держави, а його участь у великих міжнародних організаціях є можливою лише на умовах спостерігача. Приклади державоподібних утворень: Ватикан, Мальтійський орден, князівство Монако. Нації, що боряться за самовизначення. Існування цього суб’єкта виводять з такого принципу міжнародного права як «право націй на самовизначення». Виникнення даного суб’єкта відбувається внаслідок такої процедури: народ усвідомлює свою національну ідентичність, вирішує відділитись від держави, створює власні збройні сили та остаточно відділяється. Міжнародні організації. Це колективний суб’єкт міжнародного права і під ним розуміють міжнародні урядові та неурядові організації. В даному випадку мова більше йде про міжнародні урядові організації. Міжнародні організації створюють (засновують) держави або інші міжнародні організації. Ознаки міжнародної організації: наявність установчих документів (статуту), наявність штаб-квартири, володіння компетенцією, наявність органів управління. Від держави міжнародну організацію відрізняє відсутність території і населення. Міжнародними організаціями є: Організація об’єднаних націй, Північно-атлантичний альянс, Європейський союз. Індивід як суб’єкт міжнародного права. У питанні міжнародної правосуб’єктності індивіда існують дві діаметрально протилежні позиції. Одна позиція заперечує правосуб’єктність індивіда, інша ж навпаки - стверджує його існування. Об’єднує ці позиції вказівка на три випадки, у яких індивід виступає гравцем в міжнародних відносинах. Індивід може звертатися з петиціями до міжнародних організацій. Індивід може зазнати кримінальної міжнародно-правової відповідальності. Як приклад можна навести роботу Нюрнберзького трибуналу і трибуналу над колишньою Югославією. І третє повноваження індивіда - можливість звернутися зі скаргою на свою державу до Європейського суду з прав людини.