Под облачком. (Залізна сотня. 2004) ©

Не треба класти руку на плече, Цей рух доречний, може, тільки в танці, Довіра - звір полоханий, втече, Він любить тиху паморозь дистанцій. Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір, він любить навіть муку, Він любить навіть відстань і розлуку Але не любить на плечі руки. У цих садах, в сонатах солов’їв, Він чує тихі кроки браконьєра. Він пастки жде від погляду, від слів, І цей спектакль йому вже не прем’єра. Душі людської туго і тайго! Це гарний звір, без нього зле живеться. Але не треба кликати