Як приїхав мій миленький з поля

Як приїхав мій миленький з поля, Та й прив’язав коня та й до забора. Та й прив’язав коня до забора, Та й сам заплакав, край коника стоя. – Нещаслива нам, коню, дорога, Та й просватана дівчинонька моя. Хоч би швидше вечора діждати, Та й пошлю людей дівчину сватати. Пошлю людей дівчину сватати, А сам стану під вікном слухати. А дівчина по світлоньці ходе, Та й білі ручки до серденька ложе: – Ой ти, мати, порадниця в хаті, Та й порадь мені, що людям казати. Ой чи мені рушнички давати, Тай чи мені іншого чекати.