« Невже ми теплими зустрінемо Христа? »

Автор: Marina Kozubovska Невже ми теплими зустрінемо Христа? Невже в безпеці ми чекаєм цього часу? Невже душа, як каганці, пуста, З немудрими рівняєм долю нашу? Розбагатіли ми, не маємо нужди, Перенасищена служінь програма. Про це колись лиш мріяли діди, Страждаючи за віру у кайданах. Насмішки, грати і удар кнута- Терпіли все! Не втратити б спасіння! А в нас немає часу для Христа… Невже потрібні Церкві знов гоніння??? Не думаю… Бо нам же все одно: Кому служити, кому вірити, ким жити… Наш човен тоне… і вже скоро дно… А ми продовжуєм без паніки грішити… Сьогодні ж ми не добрі і не злі, Ми не холодні, але й не палаєм. Байдужі ми, безпечні і пусті. Приспана совість вже не докоряє… Ми- теплі, друзі, - найстрашнішій стан, В якому можуть християни бути. Це самовпевненість і це самообман. А гордість не дає цього збагнути… А Бог нас любить, любить і терпить, Але прийде кінець Його терпінню. А християнський дух спокійно спить, О, як же легко губимо спасіння!!! Не викинь, Боже, нас із уст Своїх Сліпих і голих, вбогих і нужденних. Дай нам вдягнутися з одеж Твоїх, І збагати нас золотом священим! Ми хочем переможцями прийти, Дай мудрості і сили крокувати! Над нами грішними, Ти змилуйся й прости, Крізь все життя нам поможи палати