Христинка Халімонова (слова Зази Пауаліашвілі)

ти влітаєш у осінь жовту жовтим повітряним змієм я вповзаю у неї входжу ніби в стару повію осінь пахне повітрям і певно це повітря повинне осені підпирати верхівками темними її піднебіння покошені лоскотати її попід хмарами щоб вона поливала дощами тих людей що гуляють парами що закохані до нестями я чекаю зазимлення знаєш із землею що прагне тиші ти навряд чи мене згадаєш ти навряд чи мені напишеш (Заза Пауалішвілі)