«У снах чую запах гнилої людської плоті». Життя після фронту морського піхотинця Івана Гаврилка

«Я, буває, сплю по кілька годин на добу. У снах можу чути запахи. Запахи крові, пороху, гнилої людської плоті. Ну бо я це чув. Звуки, кольори. Хоча кажуть, що сни кольорові тільки у шизофреніків», — розповідає Іван Гаврилко, тричі поранений за час повномасштабної війни боєць морської піхоти. Ми зустрілися з Іваном у його львівській квартирі, щоб поговорити про флешбеки з війни, «стан равлика», депресію та посттравматичний синдром. Про те, що зазвичай лишається за кадром героїчних звітів нашої боротьби. І що може чекати усіх військових та їхніх близьких після повернення додому. 00:00 інтро 1:04 хто такий Іван Гаврилко і чому саме з ним говоримо про депресію та ПТСР у військових 2:41 чому не носить військових нагород 3:45 про самотність удома і тугу за дітьми 6:22 як донеччанин рятував львів’янина Івана після третього поранення 8:53 про стан «равлика» і небажання бачити людей 10:40 коли вперше діагностували ПТСР 11:21 антидепресанти, які допомагали в окопах 12:14