Оксана Забужко - я не навчилась просто мудро жить

І в міру того, як їх прибува Річних кілець на пнях мойого саду, Я чую: все безсиліють слова, І смисл тікає з-під моєї влади. Я не навчилась „просто, мудро жить (Такого не навчаються ніколи) Я тільки знаю: мудрість антрацит У тих шарах, яким я не геолог, Ані шахтар лиш лагідне звіря З округлими від подиву очима: В бузкове небо вкраплена зоря, І шелест зливи, й усмішка мужчини, І вечорова лампа на вікні, І музика, і всі людські уміння Усе дано для подиву мені, Нічого не дано для розуміння.