КАЖАННА - ЖАЛІ ( ПРЕМʼЄРА 2024 )

КАЖАННА - ЖАЛІ ( ПРЕМʼЄРА 2024 ) © Лейбл NOVA MUSIC - Чесна українська музика 🇺🇦 Слухати трек ЖАЛІ тут: Я хочу, щоб ми навчилися бути собі опорою. Тому що усі обставини і люди плинні, крім нас самих. Тому що ніхто не може дати тобі більшу любов, ніж у тебе є всередині. Я написала цю пісню, бо нарешті навчилася підтримувати себе самотужки. І це є неймовірне щастя - бути самодостатньою особистістю. Це і означає ментальну зрілість. Це той вогник, на який злітаються метелики, на який приходять люди, щоб погрітися. І він не зтліє, допомагаючи іншим не змерзнути. Бо це вічний вогонь, який нікому не загасити. Я хочу донести цією піснею, що ми можемо ставитись до минулого і майбутнього з любовʼю і прийняттям. Помилятись - нормально, проявляти слабкість - нормально, бути щирим - єдиний можливий вихід відрефлексувати і йти далі. Текст пісні ЖАЛІ: Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми люди кораблі, То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? По чужих містах Я уже не знаю, куди іду Сама несу себе на руках Ніхто навіть не помітить Якщо я пропаду Правильно буде «зникну», Тож не накликай на себе цю біду Навіть якщо ти безслідно щезнеш, Всеодно я тебе любити буду Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми люди кораблі, То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? На тобі немає лиця Ця незграбна усмішка - твоя милиця Ти ж пообіцяв, Що твоя ріка не змінить напрям до кінця У очах печаль І може ще щось зміниться Та на тобі немає лиця З початку й до кінця Я подарую усмішку тобі навіть Якщо її втрачу я сама Цілому світу бракує вогню, Коли його у твоїх очах нема Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми люди кораблі, То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? Палай, давай, палай Не залишай по собі Дурних жалів і нарікань Якщо немає вогню - палай променем Сонця нема - тоді хмарами заряджай Хто буде щастя моє? Ти і є! З ким я розділю горе? З собою! Жодна на світі потвора Не завадить бути собі опорою Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми люди кораблі, То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі?