Пiсня “Колись давно садив я з батьком сад“

Слова – Андрей Василенко, исполнение – Александр Миколенко, музыка народная 1. Колись давно садив я з батьком сад, «Це вже онукам», - говорив старенький. Тепер весною цвiту снiгопад Цiлуе землю, де ходив мiй ненько. Приспiв: Рiдний тату, сонце в надвечiр’ї Заглядало в хату, кликало спочити. Та не знали втоми руки Вашi сильнi, Зранку i до ночi звикли щось робити. 2. Приходимо на землю лиш на мить, Та як багато треба нам здiйснити: Звести будинок, сад свiй посадить, Дiтей в щасливу зiрку народити. Приспiв. 3. Бiжать роки, на жаль, їх не спинити. Батьки з лiтами в вiчнiсть вiдлетять. Та я прошу, молю їх вiчно жити, Щоб стали поруч яблука збирать. Приспiв. Перевод на русский: 1. Когда-то давно садил с отцом я сад, «Это уже внукам», - говорил старенький. Теперь весною цвета снегопад Целует землю, где ходил мой папа. Припев: Родной папа, солнце под вечер Заглядывало в дом, звало отдохнуть. Да не знали усталости руки Ваши сильные, С утра и до ночи привыкли что-то делать. 2. Приходим на землю лишь на мгновение,