Артем Лоік - Джетта

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Заправляю свою «Джетту», і їду до тебе, я везу тобі жилети, тільки не спіши до неба! Дочекайся мене, друже, я лечу як можу, знаю, що тобі байдуже, та рятує воля Божа… Знаю, скажеш знову: слухай, не читай моралі… Знаю, я пацан зі слова, знаю, ти пацан зі сталі! Турнікети, тепловізор — все із укриття, я дарю тобі валізу, — ти дариш мені життя. Місце зустрічі — Мерефи, вони десь під Харковом, а снаряди в чистім небі Диявол відхаркував… Не закінчуються війни, а лише бинти… В голову мою, як божевільні, скребуться думки… Чи маєш ти сім’ю… Чи сина… Знаю, маєш пекло… Хай поруч я стою, та мені до тебе далеко… Нерівноцінний після — вийде обмін на Сході: я подарую пісню, а ти мені свободу. Вийде Дніпро із берегів! Стій за добро! Бий ворогів! Прадідів край! Праведний гнів! Музика грай! В пащі вогнів! Київ, Херсон, Харків і Львів, зошит свободи у нас без полів! Пишемо кров’ю історію, вір, вистачить куль, як не вистачить слів! Я не знав, що стану волонтером, та як бачиш американські турнікети викупив за панчі! Аптечки виміняв на рими, спальники на читку! Я із другого виміру, та вчусь доволі швидко! На якісь тактичні окуляри, що конче потрібні, збираємо не зали, не перегляди, а гривні! І час тече, і кров тече, війна — дитина фурій, я не гружу більше віршем, я загружаю фуру! Всі разом розділили фронт, бригади і піхоти, на нуль помножили свій понт і стали до роботи! Відновлюємо нашу славу — Запорізьку Січ! Зомбі це знає і з собою бере власну піч! Несеться моя «Джетта» сходом, як багато інших… Не ми це почали, я згоден, — та ми це закінчим! І я врятую музу, крила підв’яжу і рими, яка дасть тобі сили врятувать країну! Вийде Дніпро із берегів! Стій за добро! Бий ворогів! Прадідів край! Праведний гнів! Музика грай! В пащі вогнів! Київ, Херсон, Харків і Львів, зошит свободи у нас без полів! Пишемо кров’ю історію, вір, вистачить куль, як не вистачить слів!