Живий голос Василя Стуса. “Осліпле листя відчувало яр...“ (кінець 60-х рр.)

Осліпле листя відчувало яр і палене збігало до потоку, брело стежками, навпрошки і покотом донизу, в воду — остудить пожар. У лісі рівний голубий вогонь гудів і струнчив жертвенні дерева. У маячні сухі багріли мрева і доторкались пасмами до скронь дубів і вільх. І липи в вітрі хрипли, сухе проміння пахло сірником, і плакала за втраченим вінком юначка, заробивши на горіхи. І верби в шумі втоплені. Вже ось паде як мед настояно-загуслий останній лист. Зажолобіє з гусінню — і жди-пожди прийдешніх медоносів. Так