Gjallarhorn — Чом ви, темнії хмари... (live in Odessa, )

“Чом ви, темнії хмари, сьогодні зібрались? Що ж ви, буйнії вітри, чимдуж гудете? Де ви, ворони чорні, про теє дізнались, Що в безмежнім степу поєдинок іде? Чом закрили од воїнів синеє небо? Чом дмете, не жаліючи їхніх очей? Може думаєте, що по вашій потребі У полі їх долі зустрілись в день цей?“ “Щоб омити їх рани рясними дощами.“ “Хай відчують ще раз свіжий подих степів.“ “Тому з них, хто сьогодні залишиться з нами Будем тризну справлять за столом без країв.“ Зброї спів у двобої безжальнім, Тріснув щит, чи ще стрима удар? З двох один! Сподіватися марно: Ні, не явить пощади лицар! Бій кипить, кров у жилах пульсує! Блиск очей, грізний клич на вустах! Пильно він, чорний ворон, слідкує: Чи оступиться кінь, чи не схибить рука? Бій кипить, кров у жилах пульсує! Блиск очей, грізний клич на вустах! Сталі дзвін, що простори хвилює, Рознесеться луною в степах! Меч з мечем, орел з орлом схльоснулись! Знов удар -- обладунок двигтить! Вдарив грім... чорні крила здригнулись... Кінь самотній у дикому степу стоїть...